ПОШТИ́ВІСТЬ, ПОЧТИ́ВІСТЬ, вості, ж., розм. Властивість за знач. пошти́вий, почти́вий. Дитина після пригоди з Січкарем не дуже охоче попадала батькові на очі, бо він таки погримав на неї, що треба мати поштивість до старших (Стельмах, II, 1962, 151); Перекладач, з підкресленою поштивістю, суворо дотримуючись дистанції, скрадливо ступав услід за комендантом (Коз., Гарячі руки, 1960, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 488.