ПОШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Штовхати час від часу. Мільця шептала, сміялась, поштовхувала Регіну (Фр., VI, 1951, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 490.