ПОШУШУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Шушукатися якийсь час. Раптом кинулася дівчина й схопилася з лави. Ой, що ж це їй дома буде! Біля печі Христя схватила за полу, хвилинку ще з нею пошушукались (Головко, II, 1957, 88); Вони ще трошки пошушукалися, посперечалися, але дійшли згоди (Ів., Таємниця, 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 492.