ПОЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, перех. Док. до щади́ти. — Монголи, се знайте наперед, не пощадять нікого, хто дістанеться в їх руки (Фр., VI, 1951, 83); [Монтаньяр:] Ви Цезаря свого не пощадили, аби на титул Брутів заслужити (Л. Укр., II, 1951, 163); Міг він пощадити її і не говорити неприємного (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 492.