ПОЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Щипати якийсь час. Посидить, пощипа волосину, що десь стирчить замість бороди,.. за шапку й додому (Тесл., З книги життя, 1949, 179); Хлопці, що вже намірились були пощипати Гриця, хоч і не відразу, а все ж підкорились і посідали на лавах (Юхвід, Оля, 1959, 235).
2. перен. Завдати кому-небудь втрат або матеріальних збитків. — Тепер ми, Васильку, хутчій підемо, — поторсав за плече Василька Данило, — треба самого князя Лешка пощипати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 493.