ПОІНТРИГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і неперех. Інтригувати якийсь час. Їй так хотілось пофліртувати, поінтригувати цього приємного на вигляд юнака, щоб хоч трохи розважитись після прикрої розлуки з Сагайдаком (Добр., Тече річка.., 1961,77); Іван відповів не зразу, йому хотілось трохи похизуватись перед товаришем, поінтригувати його (Гжицький, У світ.., 1960, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 830.