ПО-ДО́БРОМУ, присл. З хорошими почуттями, мирно. — Слухайте, Йойно.. Заплатіть нам за роботу, дайте.., що нам належиться, і розстанемося по-доброму (Фр., IV, 1950, 21); // З власної волі. Ніколи буржуй.. не віддасть награбоване. А раз по-доброму не віддасть, то треба силою відібрати (Вільде, Сестри.., 1958, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 751.