ПО-ЖІНО́ЧОМУ, присл. Як жінка, подібно до жінки. Він поставив руки ліктями на стіл, по-жіночому сплів пальці (Загреб., Спека, 1961, 34); Біля самого лісу злобно загаркавив, задуднів кулемет, і, задихаючись од переляку, по-жіночому заахкала на леваді луна (Стельмах, II, 1962, 170); // Як у жінки. Форма вигідно окреслювала її [Оксани] по-жіночому струнку постать (Чорн., Визвол. земля, 1959, 152); // Як властиво жінці. — Чогось ніби сердиться [матушка] на нас… І дивиться не так, як попереду, і не говорить з нами, та все з учительшею. Щось є! — міркувала догадлива по-жіночому писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 776.