ПО-ЗИМО́ВОМУ, присл. Як узимку. Вікно було до половини прикрите, і все навкруги виглядало по-зимовому, хоч весняне сонце ясніло у всій красі (Кобр., Вибр., 1954, 103); // у сполуч. з сл. одягнений, взутий і т. ін. Відповідно до зимових умов; тепло. Тепло, по-зимовому одяглася [Ольга] (Дор., Не повтори.., 1968, 79); Із світлиці вийшов хірург, одягнений по-зимовому (Шиян, Переможці, 1950, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 813.