ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, присл. Як змовник, подібно до змовника; таємничо. Олесь хитрувато посміхнувся, моргнув мені по-змовницькому (Донч., VI, 1957, 643); Сивоок по-змовницькому відвів побратима трохи вбік (Загреб., Диво, 1968, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 821.