ПО-ОСІ́ННЬОМУ, присл. Як восени. Дарма, хоч тая «весна» по-осінньому процвіла, може б літом надолужила (Л. Укр., V, 1956, 60); По-осінньому сонце світило, вітер вив у холодних кущах (Сос., II, 1958, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 178.