ПО-ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИ, присл. Те саме, що по-при́ятельському. Він так обурився, що полаявся та мало не побився з сусідом, який по-приятельськи остеріг його перед родинним лихом (Коцюб., І, 1955, 269); Лошаков падав коло Колісника, руку йому подавав не згорда, як пан, а по-приятельськи (Мирний, III, 1954, 292); Редакторка по-приятельськи покивала Олі головою (Вільде, Сестри.., 1958, 532); Лажечников говорив з солдатом по-приятельськи, видно, знаючи його давно і добре до нього ставлячись (Перв., Дикий мед, 1963, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 231.