ПО-СТРА́ДНИЦЬКОМУ, присл. Із стражданням. — Винеси, як можна, мені кусок хліба! — несподівано прохає він, одразу по-страдницькому скривившись і ковтнувши слину (Вас., Вибр., 1950, 36); Левко зітхнув і по-страдницькому промовив, зовсім як на сцені під час репетиції: — Бачу я, що Марко щасливіший за мене. Ви його любите (Цюпа, Назустріч.., 1958, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 379.