ПО-І́НШОМУ, присл. Не так, іншим способом, чином; інакше. — Ви, товаришу командир, розкажіть нам ясно, що треба, і тоді ми для вас зробимо все.. — Не для мене, а для революції, — зовсім уже по-іншому сказав Щорс і сів біля печі (Довж., І, 1958, 157); Ми по-новому розумієм світ, По-іншому і любим, і страждаєм (Мал., Чотири літа, 1946, 69); Йому [Тимкові] ніби підмінили душу, і він тепер відчував те, про що раніше і не догадувався. Навіть звуки він сприймав тепер по-іншому (Тют., Вир, 1964, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 830.