ПРАВДОПОДІ́БНО.
1. Присл. до правдоподі́бний. В книжці все було зовсім правдоподібно (Смолич, Розм. з чит., 1953, 80).
2. у знач. вставн. сл., діал. Уживається для вираження припущення чого-небудь. Ключ від мого покою забираю з собою, бо, правдоподібно, забавлюсь [забарюся] довше (Коб., І, 1956, 86); До постаті зблизивсь І мовив: «А, се ви, правдоподібно, Від пана Дороша!» (Фр., X, 1954, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 500.