ПРА́ВКА, и, ж.
1. розм. Те саме, що пра́влення4. Правку багатониткових кругів здійснюють загартованими стальними накатками (Технол. різального інстр., 1959, 167); Залишивши правку учнівських зошитів, вона вийшла подивитися на своїх курчаток (Томч., Готель.., 1960, 31).
2. Зміни, що вносяться в текст; виправлення. Прочитавши й не зробивши жодної правки, редактор, не змінюючи інтонації, сказав: — А вийшло непогано (Підс., Віч-на-віч, 1962, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 505.