ПРАВОВІ́Д, а, ч., заст., рідко.
1. Те саме, що правозна́вець. — А знаєш, де Шестірний? — спитав Петро Жука. — А де? — Правовідом… (Мирний, І, 1954, 353).
2. іст. У царській Росії — вихованець училища правознавства — привілейованої вищої школи для аристократичної молоді.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 507.