ПРАВО́РУЧ, присл., від кого — чого і без додатка.
1. З правого боку; протилежне ліворуч. Літнє мешкання. Праворуч будинок з верандою і садком. На авансцені, теж праворуч, альтанка (Л. Укр., II, 1951, 45); Чубенко взявся обходити полк, минали години глухої ночі, далеко праворуч щось дуже горіло, освітлюючи рівну, безконечну просторінь голого степу (Ю. Янов., II, 1958, 225); Праворуч від шляху, трохи віддаля, рясніли електричні вогні (Смолич, День.., 1950, 5).
2. У правий бік, на правий бік; протилежне ліворуч. Біля клубу Галина звернула праворуч і пішла садками, притрушеними снігом, як цвітом (Зар., Світло, 1961, 15); Ледве помітив Онисько в запалі, що сивий [кінь] повернув праворуч так круто, як повертають тільки при нагальній погоні (Ле, Хмельницький, І, 1957, 104); // Військова або спортивна команда, при якій повертаються вправо на 90°. — Ліворуч! Праворуч! А вони [учні] ні з місця, стоять наче вкопані, а потім враз вибухають реготом, навіть суворий їхній фізкерівник тоді розсміявся, так і не повернувши їх ні праворуч, ні ліворуч (Гончар, Тронка, 1963, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 508.