ПРАВОСВІДО́МІСТЬ, мості, ж., юр. Сукупність правових поглядів людей, що відбивають їхню оцінку чинного права, існуючого суспільного і державного ладу, а також відповідність дій, учинків окремих громадян нормам права. Ленін надавав величезного значення революційній правосвідомості мас. Він був переконаний, що робітники і селяни, керовані партією більшовиків, правильно розуміють суть нового пролетарського права, що народжується, його роль у соціалістичному будівництві (Рад. право, 2, 1960, 52); Дієвість і непорушність соціалістичної законності і правопорядку перебувають у прямій залежності від рівня розвитку правосвідомості радянських громадян (Ком. Укр., 1, 1966, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 509.