ПРАГМАТИ́ЗМ, у, ч.
1. Реакційний, суб’єктивно-ідеалістичний напрям сучасної буржуазної філософії, за яким практична цінність знань означає їхню істинність. — Прагматизм, або філософія дії (від грецького — дія, практика), особливо поширений в США. Цінність понять та ідей визначається, з точки зору теоретиків прагматизму, їх корисністю для дії, здатністю бути застосованими в певних цілях (Мист., 6, 1963, 10); Леся Українка різко засуджувала реакційну філософію прагматизму — філософію імперіалістичних бізнесменів (Веч. Київ, 25.II 1971, 2).
2. Напрям в історії, який обмежується викладом подій в їхніх зовнішніх зв’язках і послідовності, не розкриваючи об’єктивних законів історичного розвитку.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 510.