ПРА́ГНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пра́гнути; // у знач. прикм. Бо треба дужим буть і мужнім, Не тихим дзюрком ручая, А крильним [окриленим], прагнучим і пружним, Як бистровода течія (Бичко, Сійся.., 1959, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 510.