ПРА́ЗНИЧОК, чка, ч., розм. Пестл. до пра́зник. От вже я й жонатий.. Аби празничок — у нас повно людей, і розмови, і вітання йде (Вовчок, VI, 1956, 258); — Се я, — цокотячи клямкою, обізвавсь з сіней Власов. — Здрастуйте, Парасковія Остапівна! З празничком будьте здорові! (Мирний, IV, 1955, 139); — За празничок святої Явдохи, —спочатку морщачись, смакує горілку Шкапонд (Стельмах, І, 1962, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 512.