ПРА́ЗНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., розм., рідко.
1. Те саме, що святкува́ти.
2. кого, перен. Шанувати, полюбляти.
◊ Тру́са пра́знувати — відчувати страх; боятися. — Тільки я ніколи не їздив по морю на вітрилах… Чи не заколихає часом? — А буває, що перекидаються? — Що, вже труса празнуєш? (Вишня, І, 1956, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 512.