ПРАКТИКА́НТ, а, ч.
1. Той, хто проходить практику (у 4 знач.). Вийшло так, що під час розподілу практикантів по цехах Лань висловила просьбу, щоб її прикріпили до Лесі Кумач (Хижняк, Невгамовна, 1961, 105); Для підготовки потрібних працівників з комуністичної молоді конференція вважає необхідним залучення до роботи РСІ як стажистів і практикантів комуністів, що навчаються у вузах (КП України в резол. і рішен.., 1958, 229).
2. також у сполуч. із сл. лікарський, судовий і т. ін., заст. Стажист. Практикант справді показався дуже здібним (Фр., VII, 1951, 309); — Ти, Славку, хочеш подаватися до суду, — говорив панотець при сніданку. — А ти подумав над тим, що маєш бути кілька місяців безплатним практикантом? (Март., Тв., 1954, 352); Заробітку лікарського практиканта вистачало на пристойне, але дуже скромне кавалерське життя (Вільде, Сестри.., 1958, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 513.