ПРА́ЛЯ, і, ж. Те саме, що пра́чка. Пароплавна праля сушила на вірьовках матроську білизну (Епік, Тв., 1958, 300); Полоще [Зінька] батькову сорочку.. Не викручуючи, кидає її на потемнілий, добре вичовганий попередніми пралями лід і.. починає старанно виминати її чоботом (Шиян, Баланда, 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 515.