ПРАСУ́НОК, нку, ч., розм., заст. Біда, лихо, неприємність; нещасливий випадок. Для бою їх спіткав прасунок, Пішли к Енею на вербунок (Котл., І, 1952, 221).
◊ Неха́й (хай) йому́ [лихи́й] прасу́нок!, лайл. — бодай минуло, згинуло що-небудь!; хай пропаде, згине хтось, щось! Хай йому прасунок! (Номис, 1864, № 5123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 519.