ПРАЦЬОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. працьови́тий. Її скромність і працьовитість були в цілому селі знані (Коб., III, 1956, 493); Ользі завжди було приємно, коли хтось похвалить її працьовитість, спритність її рук, її невтомність (Вільде, На порозі, 1955, 191); Без працьовитості, без твердої волі неможливе формування високих здібностей, обдарованості, таланту (Хлібороб Укр., 1, 1964, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 523.