ПРА́ЩА́, пра́щі́, ж. Стародавня ручна зброя для метання каменя. Ти згадуєш про свій славутний вчинок, як ти звалив пращею філістимця (Л. Укр., І, 1951, 430); Юнак не розгубився: праща завила, закружляла над його головою, і важкий камінь хряснув у вовчі ребра (Тулуб, В степу.., 1964, 10); * У порівн. Ох, що за погляд! Мов з пращі камінчик (Л. Укр., І, 1951, 430).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 523.