ПРЕВРА́ЖИЙ, а, е, заст.
1. поет. Вражий. Ой, превражі пани-ляхи. Що ж ви наробили? Скільки ж бідних запорожців Ви з світу згубили (Укр.. думи.., 1955, 86).
2. лайл. Чортів, бісів. [Хор:] Антін козу веде. Превражая коза не йде (Кроп., V, 1959, 272); — Я молотив би його, поки б увесь цебер горілки випив. Бийте, батьки, превражого сина! (П. Куліш, Вибр., 1969, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 525.