ПРЕГІ́РКО, розм. Присл. до прегірки́й. Інші, підвипивши вже добре, прегірко плакали, слухаючи пісню (П. Куліш, Вибр., 1969, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 526.