ПРЕДСТАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРЕДСТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. предста́вляться; док., книжн.
1. Називати себе під час знайомства. Досі не знайомі мені тутешні молоді люди представлялися (У. Кравч., Вибр., 1958, 335); [Горбунов:] Ну, представляюсь: генерал Дитятін! (Тич., І, 1957, 300); Коробець — то й Коробець, ніхто не перечив, але ніхто й не став представлятись Семенові Петровичу (Збан., Єдина, 1959, 93); Джек попросив сотника до авто. Сотник представився по-військовому (Мак., Вибр., 1954, 305); Кошовий повернувся до Людмили, відкозирнув і представився: — Кошовий (Головко, І, 1957, 483).
2. тільки недок. Пас. до представля́ти 2-4. В силу ряду причин українська література початку XX ст. майже до 50-х років представлялася неповно — всього-навсього кількома найвидатнішими іменами (Рад. літ-во, 9, 1965, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 530.