ПРЕЗДОРО́ВИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. здоровий, розм. Дуже здоровий (у 3-5 знач.). Михайлик, парубійко прездоровий і лагідний, як лось, нівроку йому, такий вибухався, що був на голову вищий од усіх (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 12); А я хлопець прездоровий, Знаю, що не дамся (Думи.., 1941, 243); Серед Росі неначе лежав невеличкий острівець з прездорового каміння, без ладу накиданого купами (Н.-Лев., III, 1956, 38); Заверещала [Маня] не своїм гласом: саме над головою в неї літала й бриніла здорова, прездорова оса (Григ., Вибр., 1959, 452).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 532.