ПРЕЗИДЕ́НТ, а, ч.
1. чого. Виборний голова, керівник установи, організації; товариства тощо. — Не зашкодить, коли звелю дати президентові суду маленьке вияснення (Фр., IV, 1950, 173); В 1764 р. царський уряд остаточно ліквідував гетьманство, доручивши управління Україною відновленій Малоросійській колегії на чолі з її президентом графом П. Рум’янцевим (Іст. УРСР, І, 1953, 350); На Міжнародному конгресі у Вашінгтоні Костянтина Дмитровича [Глінку] було обрано президентом засідання (Видатні вітч. географи.., 1954, 120); Першим президентом Академії наук Української РСР був академік Володимир Іванович Вернадський, видатний мінералог і хімік (Ком. Укр., 6, 1969, 46).
2. У ряді країн — обраний на певний строк глава держави. Вони йшли садовою доріжкою назустріч один одному, президент юної землі Рад і вчений землі, вдивляючись здаля один в одного (Довж., І, 1958, 483); Главу французької республіки — президента — обирають на сім років на спільному засіданні Національних зборів і Ради республіки (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 532.