ПРЕЗУ́МПЦІЯ, ї, ж.
1. книжн. Припущення, що грунтується на ймовірності.
2. юр. Закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів.
∆ Презу́мпція неви́нності — принцип, за яким особа, підозрювана або звинувачена у вчиненні злочину, вважається невинною доти, поки її винність не доведена в порядку, передбаченому законом.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 533.