ПРЕКУМЕ́ДНИЙ, а, е, розм. Дуже кумедний. Чимсь знайомим ще з дитинства війнуло від того глиняного баранця-свищика з кілька разів закрученими рогами і прекумедною мордочкою (Вітч., 5, 1961, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 535.