ПРЕМНО́ГИЙ, а, е, заст., уроч., ірон. Наявний у великій кількості, понад міру. [Хмельницький:] Згадайте ще недавні жертви предків наших і братії нашої.. А премногих з ними козаків на спиці віткнули і іншими лютими муками життя позбавляли (Корн., І, 1955, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 537.