ПРЕТЯЖКИ́Й, а́, е́, також у сполуч. із сл. тяжкий, розм. Дуже тяжкий. Сопліца повагом підходить до ридвану, Пуделко дістає, де сховано пляшки, — І ви-бира з-між них він бутель претяжкий Горілки гданської, наповнений до краю (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 546.