ПРЕЩАСЛИ́ВИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. щасливий, розм. Дуже щасливий. А я така щаслива-прещаслива була! І місяць мій, і зорі мої, все моє, — мій Павлусь! (Барв., Опов.., 1902, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 549.