ПРИБИ́ТОК, тку, ч., заст. Прибуток (у 4 знач.). Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку, Чужеє оддавав в печать (Котл., І, 1952, 138); Скаже Катря: «Нащо те кохання у світі?» А Маруся: «А коли серце кохає — як не кохати?» Катря собі: «Який прибиток з тих любощів, — чи ж варті?» (Вовчок, І, 1955, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 557.