ПРИБЛИ́ЗНИЙ, а, е. Який майже сходиться з істинним, наближається до нього; не зовсім точний. Сьогодні, за приблизними підрахунками, Стась знову виконав завдання процентів на 250-300 (Гур., Новели, 1951, 104); Як Петро шкодував, що не дав йому хоч якоїсь приблизної адреси (Підс., Віч-на-віч, 1962, 95); // Який потребує подальшого уточнення; не остаточний, попередній. Ця формула (приблизна, може, не зовсім удала стилістично) дає відповідь і на ті суперечки, які ще не зовсім завмерли у нас (Еллан, II, 1958, 203); — Незалежно від того, чи відшукаємо ми щось у паперах, чи ні, експедиція наша має відбутися. Я вже виробив приблизний маршрут (Донч., II, 1956, 13); // Не абсолютний, не безумовний. Я ні разу не пам’ятаю, ..щоб ти не доложила всеї [всієї] снаги, аби хоч приблизну відповідь мені дати на мої турботні шукання поради (Л. Укр., III, 1952, 692); Приблизне уявлення про те, якими будуть квітники Києва у наступні роки, дають столичні виставки квітів, що відбуваються кожної осені (Вол., Самоцвіти, 1952, 173); Данте називає іній сестрою снігу, бо по-італійськи іній — жіночого роду. Російського та українського перекладачів можуть урятувати лише приблизні відповідники — «паморозь», «изморозь» (Рильський, IX, 1962, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 559.