ПРИБЛУДИ́ТИ, блуджу́, блу́диш, док., розм., рідко. То саме, що приблуди́тися. [Конецпольський:] Чого ж ти й приблудив до нас? [Сава:] Королю свому законному прийшов я служить (Кост., І, 1967, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 560.