ПРИБО́РИ1, ів, мн., розм. Приготування до чого-небудь; речі, потрібні для цього. [Xимка:] Хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги відкидай! (Стар., Вибр., 1959, 638); Який він був милий, коли по якімось часі почав говорити про різні прибори, потрібні для ожиданого [очікуваного] гостя (Фр., III, 1950, 109).
ПРИБО́РИ2, ів, мн., діал. Убір, наряд. Сусана Уласівна повиймала усі нові прибори, що наготувала на придане дочці (Н.-Лев., IV, 1956, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 561.