ПРИБУДО́ВА, и, ж. Те, що прибудовано; прибудована до чого-небудь будівля, споруда або її частина. Це була прибудова до її хати, під одною стріхою (Март., Тв., 1954, 316); Довгими прибудовами розкрилилась біла пристань на березі Дніпра (Хижняк, Тамара, 1959, 69); Попереду чітко звелося над водою судно з прибудовами, оточене понтонами (Ю. Янов., II, 1954, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 563.