ПРИБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБІ́ГТИ., іжу́, іжи́ш, док.
1. Бігом досягати якого-небудь місця. І разом схопились [старі] Та до воріт… Прибігають — мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Шевч., І, 1963, 311); Біг я далеко від смутку і горя… Біг — і прибіг я до вільного моря (Олесь, Вибр., 1958, 102); Німіє спина, пригинає до землі ноша. Нарешті прибіг [боєць] на умовлене місце (Тют., Вир, 1964, 316); * Образно. Літав він [вітер] там десь, безжурний вандрівець, над чужими хатами, шепотів щось смерічці чужій, а тепер от прибіг сюди і лащиться… (Хотк., II, 1966, 218); // Поспішно приходити, заскакувати до когось, кудись, на короткий час. Дівча, знудившись дома само, прибігало раз у раз до «тьоті Алли» (Л. Укр., III, 1952, 612); Щодня за годину-півтори до обіду прибігали до форту Кос-Арал казахські діти (Тулуб, В степу.., 1964, 306); Прибігала Катерина, допомагала поратися, приносила ліків од фельдшера (Руд., Остання шабля, 1959, 128); Прибіжить було Парася до мене на хвилиночку… Господи, яка весела, яка щаслива! (Вовчок, І, 1955, 281); // розм. Поспіхом, швидко приходити кудись за ким-, чим-небудь або з якоюсь звісткою, проханням і т. ін. Тижнів, може, через два після того, як кликали Чіпку у волость, — знову прибігає десятник, загадує знову йти у волость (Мирний, II, 1954, 139); — Прибігали вже десять разів із ружжами [рушницями] Джмелики, на сходку загадували (Тют., Вир, 1964, 400); Вже парубки з двору прибігли за нею: — Іди хутко в двір (Вовчок, І, 1955, 43); — Облиймо бісову бабу холодною водою, як вона прибіжить за відром (Н.-Лев., II, 1956, 13); Тільки-но окопались, прибіг вістовий з батальйону і доповів, що наказано знову зніматися вперед (Гончар, III, 1959, 136); // перев. недок., розм. Хутко повертатися звідки-небудь. — Прибігає він з служби раніше, ніж завжди (Мирний, III, 1954, 170); Хлопчаки гралися у війну, рубалися на буграх шаблями, на смерть, без полонених. Прибігали з гарячки бою.. брудні, спітнілі (Тют., Вир, 1964, 471).
2. розм. Прибувати з поспіхом куди-небудь, до когось верхи на коні або в екіпажі. Прибігає сам Васюта конем: — Біда, пане гетьмане! (П. Куліш, Вибр., 1969, 170); Ілько прибігав верхи, оце вже як смеркло (Головко, II, 1957, 139); Пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город (Кв.-Осн., II, 1956, 218).
3. перен., розм. Негайно з’являтися куди-небудь. Він швидко дзвонить. Прибігає Француз Гільйо, його слуга (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 152); [Палажка:] Хвенька прийде. Підожди, як хлопці на поріг — і вона прибіжить (Мирний, V, 1955, 219); // також з інфін. Неодмінно з’являтися куди-небудь з певною метою. Мій знайомий друкар.. первий прибігав на кожді збори (Л. Укр., IV, 1954, 272); Тоня неодмінно прибіжить на картину, адже вона бігає на всі фільми підряд (Гончар, Тронка, 1963, 44); Обом здається, що всі галичинці прибіжать працювати на Крутогору (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 557.