ПРИБІ́ЧНИЙ, а, е, заст. Наближений, довірений. Лев так далі мовив: — Слухайте ж, ..ви [звірі] всі маєте бути при мені, будете становити мій двір, мою прибічну сторожу і мою армію (Фр., III, 1950, 230); Ходкевич дав знак рукою — і вся старшина почала розходитися. Лишилася тільки прибічна сторожа (Мак., Вибр., 1956, 481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 559.