ПРИВ’ЯЗНИ́Й, а, е. Признач. для прив’язування. Відповідно до програми польоту космонавт.. звільнявся від прив’язної системи, виходив з крісла і вільно переміщався по кабіні (Рад. Укр., 12. УІІІ 1962, 2).
∆ Прив’язне́ утри́мання, с. г. — утримання великої рогатої худоби на прив’язі. У колгоспах і радгоспах республіки велика рогата худоба в осінньо-зимовий період в основному перебуває на прив’язному утриманні (Колг. Укр., 2, 1961, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 582.