ПРИ́ВА́РОК, рку, ч. Продукти для приготування гарячої їжі. А тут ще, як на те — все топливо вийшло, приварку не стало: нічим витопити, ні з чого борщу зварити (Мирний, III, 1954, 10); Просо стояло ще на полі, кукурудзу Наумиха теж не виломила ще — тож була надія на приварок (Коцюб., І, 1955, 125); Прикро трохи Гандзючисі, що не буде в неї ніякого приварку на зиму — не сіяла вона ані проса, ані гречки (Кос., Новели, 1962, 158); // Сама гаряча їжа, страва. В роки війни вона сама була трактористкою, знає, що таке висидіти зміну за кермом. І ось нема де вмитись, відпочити, сьорбнути якогось приварку (Гончар, Тронка, 1963, 81); Попадає короп в юшку По сусідству до петрушки. Гості їли цей приварок І хвалили куховарок (Стельмах, V, 1963, 316); // розм. Те, що робить страву смачною, поживною (м’ясо, риба, жир і т. ін.). Вона покуштувала [борщ] — ні солі досить, ні приварку не видно, — одні бурякові кружала плавають поверху (Мирний, III, 1954, 109); * Образно. Жив він спокійно і скромно. Прибуток з малого будинку (Поверхів п’ять яких-небудь) Приварок до їжі давав (Еллан, І, 1958, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 568.