ПРИГАЛЬМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГАЛЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. Злегка уповільнювати рух чого-небудь або зупиняти щось (звичайно за допомогою гальма). Замфір пригальмовує жорна, по-начальницьки гукає (Чаб., Балкан. весна, 1960, 295); На площі Толстого велику, обсаджену каннами клумбу обгинав грузовик. Берестовський підняв руку. Шофер пригальмував (Перв., Дикий мед, 1963, 158); Обоє не знали, куди їдуть. На околиці міста Ярослав пригальмував машину біля гастронома (Мушк., День.., 1967, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 585.