ПРИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Прикріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою. Кріпили деталь за деталлю, нарізали болти, міцно пригвинчували гайки, гнули залізо для рам (Трубл., І, 1955, 136); І дивиться пильно гвардієць вперед, Пригвинчуючи на рушницю багнет (Бажан, І, 1946, 139); // Прикріплювати що-небудь до чогось гвинтом (гвинтами), гайкою (гайками). Опівдні, коли звели ще один стовп біля школи, Іван.. поліз пригвинчувати плафони (Зар., Світло, 1961, 4); Черниш уже був з ніг до голови в новому, вирядився, як до параду. Пригвинтив орден, затяг ременя (Гончар, І, 1954, 301); На вишці пригвинтили Годинник до стіни (Мур., Наша вулиця, 1949, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 587.