ПРИГЛА́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригла́дити. Коса [у Тетяни] біляста. Старанно причісана й пригладжена (Вас., II, 1959, 80); Вона спинилася у чорному отворі дверей, згорблена і стара, з дбайливо пригладженою зачіскою (Кучер, Полтавка, 1950, 56).
2. у знач. прикм., перен. Позбавлений оригінальності, гостроти. Толстой у своїх творах ставив занадто животрепетні питання шляхів розвитку Росії, ..щоб його могла задовольнити вишукана, пригладжена літературна мова його часу (Кундзич, Діези.., 1956, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 589.